«3:1»: Іздрик інкорпорейтед

Три жменьки психотропних засобів, або три відомі вже книги Юрія Іздрика, перетворені на таке собі однообкладинкове «Трикнижжя incorporated»? «Острів Крк», «Воццек» та «Подвійний Леон», усі разом – «3:1», повернулися, аби запросити усіх знайомих та незнайомих у кінематографічно-музично-молитовно-брудно-чистий, майже довершений світ автора, а заразом і дошкулити загіпнотизованим псевдо-критикам. Не вірте тим, хто, намагаючись прорекламувати Іздрикове «3:1», називає утворену книгу інтелектуальною грою. Навіть попри ігри зі словами й діями, доповнені численними  іншими іграми, «ігровими» ремінісценціями, іграми візуальними, пунктуаційними, бозна-якими – не можна сприймати Іздрикову прозу як щось, не більше від гри.

Анатомія Всесвіту, закохані ружі та квадратні сльози: чи варта Альфонсіна Сторні привида Нобеля?

Найперше враження від початку знайомства з Альфонсіною Сторні та її книжкою «Вибрані поезії»  – поетка, яка кохає. Поетки взагалі завжди закохані, незалежно від того, де і коли вони народились. Інша річ, як вони про це говорять.

«Мотлох бозна-яких часів» на «Горищі» Тараса Федюка

Якщо ви втомилися від геометричної прогресії ненормативу, ультрасучасних нематеріальних експериментів чи просто від «прізвищ-які-постійно-повторюються», спробуйте скористатися давнім  способом: залізти на горище  й спробувати таки знайти коштовний  раритет чи випадково заблукалу бозна-яким чином новинку. Адресу одного з таких горищ можу легко підказати – чорна лаконічна палітурка із запаленими жовтим ліхтариками літер: Тарас Федюк. «Горище».

Обкладинки

«Врата Сімаргла»: Оросова Камасутра, або Посібник з міфології аріїв

Сім найголовніших божеств полян, скіфів чи аріїв. Сім текстів – роман та повісті, точніше, фірмовий жанр Ярослава Ороса – «кощуни», що перетікають один в інший, утворюючи єдиний дискурс. І одне-однісіньке запитання: «Врата Сімаргла» –  міф про браму у таїни язичництва, де схований секрет відродження загубленого народу, чи банальний еротичний нон-стоп із вишуканим західняцьким колоритом?

«БАРДО online»: Мара Примари. No action

«Bardo online»  – книжка для того, хто тямить у мудрощах перероджень та  в особливостях процедури ковтання людей буддами, вірить, що всі, хто нас оточують – наші мами (чи татусі, – тут немає принципового значення); згідний із тим, що «найважливіше, що тільки може зробити істота – це правильно померти».

Три карти для «Ілюзії», або Інтерактивний посібник з НЛП

Найвигідніший для літератора герой – параноїк. Або шизофренік. Або те й інше водночас. Кожна суперечність у характері гратиме на користь, так само, як і недомальованість образу. Кожна, навіть найдрібніша недомовленість і випадковість виглядатиме потойбічно-загадковою. Одне слово, безперечний козир. Котрий вперто не хоче зникати з колоди Тетяни Винокурової-Садиченко.