Купила книгу на Форумі книговидавців у Львові, оскільки є затятою книгоманкою і, зокрема, також великою любителькою історій про орден тамплієрів. Чесно кажучи, була практично шокована, прочитавши книжку, оскільки наївно думала доти, що знаю про орден майже все. Але ця книга розвіяла подібні думки і я дуже вдячна автору за його титатнічну працю у зборі такої детальної інформації, а також за посилання на конкретні першоджерела. Цікаво було б прочитати подібні праці про інші лицарські ордени Середньовіччя - іоаннітів, тевтонців, думаю в їхній історії теж можна викрити багато "таємниць" подбіно до того, як це зроблено у книзі "Незнані тамплієри".

А книжка про що?

господи, я думала, що ти мене вже вб'єш і треба в якомусь кутку ховатися, а ти питаєш, чи хочу. звісно ж, хочу...

не бачила. а шкода. там цікаво, треба буде перечитати у світлу пору доби. але я там не згідна з докором на адресу ".. ти що" – я це не так бачу)

перепрошую, що так пізно відповідаю.
мені воно – 50 на 50. тому що є деякі цікавини, і загалом непогано, але ж ось що – ну якщо ти не буддист, то що, ти не вартий того, щоб бути впевненим, що все зрозумів правильно?
ну і звісно вічна вада сучліту, як на мене – схожість. передбачувані деякі речі.

тобто мені – і так, і ні. але ж у мене рідко буває 100% подобається чи не подобається...

даруйте, але як є

дуже й дуже "смакова" штука. не можу передбачати за інших

Книга, попри свої переваги – посилання на першоджерела та гумористичність (хоча, чесно кажучи, трохи невдалу) – дуже однобока і, так би мовити, наївна. Здається, написана вона для дітвори, що і притаманно для автора дитячих книг. Діло в тому, що Ю.Я., спохопившись всіляко виправдовувати діяння тамплієрів, занадто вже окреслює навколо них ореол святості. Для простого і необізнаного читача вона дуже цікава і правдива, позаяк рясніє численними іменами та датами, а от щодо достовірності поглядів автора можна посумніватись. Діло в тому, що з одного факту можна вивести десять висновків.

він тут буде не розвинений, а озвучений. зображання іграшки нібито.

там складно бути неемоційною. можливо, це неправильно.

дякую

Та, я про розділеність пам'ятаю, але ж неможливо все-все згадати... Я Казку, на жаль, не читала, - тра буде це виправити. Взагалі Каїн та Авель багато кому печуть, - думаю, це не надто дивно... Головне, аби воно пекло цікаво.

дякую.

а щодо запаху - віе з багатьох складових... думаю, від нюху залежить також)

Афігенно!:)
Мені теж здалось, що Книга буття - в першу чергу про вибір:) А пані Оксана, до речі, в передмові наголошує на розділеності поколінь - мабуть, зараз їй це важливо:) А до теми Каїна і Авеля вона потім у Казці про калинову сопілку повернулась, тож воно їй, мабуть, таки пеклО..

а мені здається, книга неоригінальна і, чесно кажучи, просто х**ова

намагалися наслідувати стилістику автора?